Психологічна сторінка

Практичний психолог НВК " Долинська гімназія - загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів № 3"

Ніколенко Н.І. запрошує до себе на сторінку всіх, хто цікавиться психологією. Будемо разом розмірковувати над прихованим змістом притч , озброюватися влучними афоризмами ,які допоможуть вдосконалюватися нашим вихованцям , надихатимуть нас самих на плідну творчу роботу.

Афоризми, які допомагають нам досягати мети.

         У світі мало недосяжних речей. Якби  у нас було  більше настирливості,тоді ми змогли б відшукати шлях до будь– якої мети.

                                           Ларошфуко

           Ходи по лінії найбільшого опору , і ти пізнаєш світ.

                Іван Багряний

           Давайте зробимо неможливе , можливе зроблять і без нас.

          Завжди майте мету , і тоді ви неодмінно досягнете вершини піраміди.

         В оптимістів збуваються мрії , у песимістів кошмари.

                  Пітер Лоуренс

        Важливе не те положення ,яке  ми займаємо у житті зараз, а напрямок , уякому ми рухаємося.

             О . Голмс

      Ти оригінальний від народження. Не дай собі вмерти блідою копією когось іншого.

        Джон Мейсон

           Значно точніше можна  судити про людину за її мріями , ніж за її думками.

        Віктор Гюго

         Хто не йде вперед , той іде назад: стоячи на місці рухатись неможливо.

               В. Белінський

       Пізнай себе і роби свою справу.

             Платон

         Ініціативність – це спосіб узяти відповідальність та створити для себе можливості.

             Стівен Кові

        Єдине мистецтво бути щасливим- усвідомлювати , що щастя в твоїх руках.

                Жан – Жак Руссо

         У  геніальності – один відсоток таланту і дев’яносто відсотків праці.

     Томас   Едісон

          Вважають ,що успіх приходить до тих , хто рано встає .

 Ні . Успіх приходить до тих , хто встає у гарному настрої.

                       Марсель Ашар

           Багато з тих , хто потерпів у житті невдачу , це люди , які не розуміли , як близько вони перебували до успіху в той момент , коли здалися.

                        Томас

Едісон

      Лише ті , хто наважуються зазнати більшої невдачі , можуть прийти до більших досягнень.

                     Роберт Кенеді

     Хто не робить помилок , той не просувається вперед.

                         Теодор Рузвельт

      Щирим мірилом людини є не позиція , яку вона займає в часи комфортності і зручності , а твердість , яку вона проявляє в часи викликів і протеріч.

                Мартін Лютер Кінг

      Майбутнє належить тим , хто бачить можливості перш , ніж вони стануть очевидними.

                     Джон Скаллі

       Немає безвихідних ситуацій , якщо у вас під рукою є людина , здатна упоратися з кожною з них ! Не соромтеся визнати , що є люди , які в чомусь розбираються краще , ніж ви. Це не тільки нормально , це правильно.

                                      Генрі Форд

          Не дано стати великим лідером тому , хто хоче зробити сам , або привласнити собі всі заслуги за зроблене. 

        

                             

                

 Ендрю Карнегі , промисловець

           Розумні лідери вірять тільки половині того , що чують. Проникливі – знають ,якій половині вірити.

                                 Джон Максвелл

Притча " Плата за роботу"

 Працівник зайшов до господаря і каже:

-Хазяїн! Чому ти мені платиш всього п’ятдесят копійок ,а Івану завжди п’ять рублів?

Господар подивився у вікно і каже:

-Бачу я хтось іде. Наче сіно повз нас везуть.Вийди-но дізнайся!

Вийшов працівник.Зайшов знову і каже:

-Правда господар,сіно везуть.

-А не знаєш звідки,може з Семеновських луків?

-Не знаю.

-Сходи і довідайся.

Пішов працівник,знову входить.

-Хазяїн,точно з Семенівських луків.

-А не знаєш,сіно першого чи другого укосу?

-Не знаю.

-Так сходи, дізнайся!

Вийшов працівник. Повертається знову.

-Хазяїн,першого укосу.

- А не знаєш за чим?

-Не знаю.

-Сходи,дізнайся!

Сходив.Повернувся і каже:

-Хазяїн! За П’ять рублів!

-А дешевше не віддають?

-Не знаю.

У цей момент входить Іван і каже:

-Хазяїн!Повз везли сіно з Семенівських  луків першого укосу. Просили по п’ять рублів, сторгувалися по три рублі за віз.Купувати?

-Купуй!

Хазяїн повертається до першого працівника і говорить:

-Тепер ти зрозумів,чому тобі платять 50 копійок,а Івану-п’ять рублів?

Притча про жабенят

Жили-були собі маленькі жабенята, які вирішили організували змагання з бігу. їх метою було забратися на вершину найвищої в їхньому царстві вежі.

 Зібралося багато глядачів, які хотіли подивитися на ці змагання і посміятися над жабенятами – їх учасниками. Змагання розпочалися. Правда, те, що ніхто із глядачів не вірив, що жабенята зможуть забратися на вершину вежі.

 Чутні були такі репліки: «Це занадто складно!», «Вони ніколи не заберуться на вершину!» або «Немає шансів! Вежа занадто висока!». Маленькі жабенята почали падати. Одне за другим… Але були й такі, у яких відкрилось друге дихання, вони підіймались та стрибали все вище і вище… Юрба все одно кричала «Занадто важко! Жоден з нас не зможе це зробити!».

 Урешті-решт всі втомились і попадали, за винятком одного жабеняти. Воно піднімалось все вище і вище. Нарешті, доклавши всіх зусиль, останнє жабеня добралось на вершину! Засмучені учасники змагань захотіли дізнатись, як переможцеві вдалось знайти в собі силу і дістатись на вершину! Виявилось, що жабенятко-переможець було глухим.

Мораль: ніколи не слухайте людей, які намагаються передати Тобі свій песимізм і негативний настрій. Вони віднімають у Тебе Твої найзаповітніші мрії та бажання. Не забувай про силу слів. Усе, що Ти чуєш або читаєш, впливає на Твою поведінку.

 Завжди будь налаштований позитивно! Будь глухим, коли люди говоритимуть Тобі, що Твої мрії не здійненні. Завжди думай: “Я це зроблю!”

Притча про мудреців і туристів.

Одного разу туристи вирішили підкорити гірську вершину.Вона     вабила до себе всіх. Зібралися туристи перед сходженням і вирішили запитати старійшин ,як краще підійматися.

   Пішли до першого мудреця.Той розклав свої книги,карти подивився на туристів і сказав: «На вершину веде багато доріг. Коли ви підійматиметеся,то праворуч побачите озеро.Його температура і взимку і влітку+17 градусів. Це озеро вперше відкрили альпіністи з України. Гора, на  яку ви підніматиметеся,утворилася внаслідок вулканічної діяльності». Якщо цей  мудрець  погодиться йти з групою,він розповість їм багато цікавого. Але від нього груп так і не дізнається,к же краще зійти на гору.(Це- лідер- експерт).

    Тоді туристи  пішли  до іншого мудреця.Запитали в нього про те ж саме.Той розповів про те ,які пісні можна співати в горах,в які ігри грати.Якщо цей мудрець піде з групою ,він своєю яскравістю зацікавить учасників.І першим досягне вершини. Оскільки він- це він,і на світі більше такого немає. (Це-лідер-зірка).

       Група звернулася до третього мудреця.Той розпитав туристів про їхній досвід у підкоренні вершин,про стан здоров’я,кількість учасників,а тоді розповів ,як підготуватися до сходження,що потрібно взяти із собою та якою дорогою йти.Якщо цей мудрець піде з групою,він допомагатиме їй,але коли побачить,що група сама зможе самостійно .(Це-лідер- фасилітатор).

_{«Фасилітатор»-термін увійшов у психологію з медицини(той,хто допомагає при нвродженні). Лідер-фасилітатор допомагає при народженні думки, ідеї,групи…}

Притча   «ТРИ СКЛАДОВІ УСПІХУ»

   Під час однієї радіопередачі інтерв’ю брали у відомого спортсмена,чемпіона світу з великого тенісу

- Чи завжди ви були  чемпіоном? - з апитав ведучий.

- Ні,звичайно не завжди,- відповів той,- коли я був маленьким, мені дуже хотілося досягти чого-небудь значного, але інші хлопчики були більш талановитими від природи,ніж я. Тому частіше я проводив час з дівчатками,що виявилися для мене кращим оточенням,ніж хлопці.

-А де ж зараз ці хлопці? - запитав інтерв’юер? - Що з ними сталося?

- Вони не здійснили того що могли в силу своїх природних здібностей. Свої таланти вони не змогли гідно застосувати.

- А що дозволяє людині реалізувати себе?

- Вам досить лише дуже захотіти цього.

- і в чому суть секрету?

- Потрібна дисципліна. Неважливо, наскільки ти талановитий від природи, потрібно встановлювати для себе певні  правила і дотримуватись їх. Потрібно вибирати пріоритети і відмовитися від багатьох речей,які іноді можуть здаватися дуже привабливими.

- Це і є секрет успіху?

- Ні, секрет в іншому , відповів чемпіон,-і він більш складний,ніж попередні. Його важче за все досягти. Ви повинні бути стриманими і відкритими для сприйняття,щоб почути те що вам кажуть суддя і тренер,щоб прийняти слушну пораду,вчасно оцінити нові можливості і,головне, щоб усвідомити: ви не знаєте всього на світі. Ці три речі і є складовими мого успіху.

Вольфганг Гете писав:»Щоб мати більше, ви повинні представляти собою більше.» Щоб досягти значних результатів у зовнішньому світі,нам необхідно  попрацювати над світом внутрішнім.

ЗМІНЮЙ ОБСТАВИНИ

   Одного разу прийшла дівчинка до свого батька й говорить:

-         Тату, в мене таке нелегке життя, лише труднощі й проблеми! Я весь час  пливу проти течії, у мене більше немає сил… Що мені робити?

   Батько поставив на вогонь три однакових казанки з водою. В один кинув моркву, у другий – яйце, у третій насипав меленої кави.

 Через деякий час витягнув з води моркву, яйце й налив склянку кави.

-         Подивись, доню: тверда морква, побувши в окропі, стала м’якою, яйце, навпаки, затверділо. Зовні вони не змінилися, вони змінили свою структуру під впливом однакових несприятливих умов – гарячої води.

   Так і люди – сильні зовні можуть «розклеїтися» під впливом обставин й стати слабкими там, де тендітні і ніжні лише окріпнуть й стануть сильнішими.

-         А кава? – запитала донька.

-         О! Тут  найцікавіше. Кава повністю розчинилася в новому «ворожому» середовищі – окропі й перетворилася на чудовий запашний напій.

   Є особливі люди, які не змінюються під впливом обставин – вони самі змінюють ці обставини й перетворюють їх у щось нове, гарне, чудове, виносячи користь й нові знання із ситуації.

ПРИТЧА «ВЕЛИКА МЕТА»

   Хлопчик заблукав у лісі. Він не знав, що йому робити і куди йти. Тому й збирався заплакати. Але потім набрався хоробрості, виліз на велике дерево і побачив свій шлях. Де знайти таке дерево, щоб не заблукати в житті? Таке дерево – це наша велика мета. Але вона має бути справді великою, як це дерево.

ПРИТЧА «КУЛЬКИ»

   В ящик насипали кульки однакового розміру, але одні дерев’яні, а інші – металеві. Ящик почали трясти,і через певний час дерев’яні кульки опинилися згори, а металеві – внизу. Кульки точно своє місце. Невже ми – дурніші за них? Коли життя нас трясе, ми можемо ворушитися в ньому. Як що знаємо, де вихід.

   Або згадайте, як ви намагаєтесь пробратися до виходу в переповненому салі автобуса.

   Якщо автобус хитається або різко загальмує, різко прискорить свій рух, - ваші зусилля протиснутися до виходу будуть ефективніші. Людину цілеспрямовану струси, так само, як досягнення  і невдачі, рухають уперед до мети. Немає поганого без доброго. Смак досягнень і невдач знає лиш той, із ким це трапилось.

МИСТЕЦТВО СПІЛКУВАННЯ

   Є в італійського письменника Джанні Родарі казка про мандрівника Джованніно Периджорно.

   Цей Джованніно під час мандрів потрапив якось у країну Соломяних людей. Вони спалахували не тільки від вогню, а навіть від гарячого слова. Мешканці країни Воскових людей були мякі. З усім погоджувалися.

   А Скляні люди вирізнялися такою крихкістю, що могли загинути від будь-якого необережного дотику .

 СКІЛЬКИ ВАЖИТЬ ОДНА СНІЖИНКА?

   Одного разу маленька синичка, сидячи на засніженій гілці дерева, запитала в дикого голуба:

-         Скажи, скільки важить одна сніжинка?

-         Не більше, ніж нічого, - відповідає він їй.

-         Тоді я хочу розповісти тобі дуже цікаву історію, - вела далі синичка. Одного разу я сиділа на ялинковій гілці, й почав падати сніг. Це ще не була сніжна буря, й легкі сніжинки спокійно лягали на дерево. Я нарахувала 7 435 679 сніжинок,  які спустилися на ялинову гілку. І коли остання сніжинка, що як ти сказав, «важить не більше, ніж нічого», впала на неї – гілка зламалася. – Після цього синичка злетіла, залишивши голуба у глибокій задумі.

   Скільки ж важать наші слова? Наші вчинки, образи, які ми робимо, непомітні для нас самих, лягають великою образою й болем на інших. І під таким важким тягарем може зламатися будь-яка людина. Хоча б один раз, але кожен згадав образи іншим. Тому необхідно пам’ятати про коректність у спілкуванні.

ЯК КРАЩЕ ЗАПАМ’ЯТАТИ МАТЕРІАЛ

   «Метод локальної прив’язки», або «метод місць» полягає в побудові для кількох об’єктів, що запам’ятовуються, другого ряду – опорного, який складається з добре знайомих об’єктів, або  таких, що легко запам’ятовуються. На практиці таким опорним рядом може бути послідовність кімнат у квартирі, будинків на вулиці тощо. Людина спочатку заучує опорний ряд, а потім використовує його елементи, щоб зіставити з ними елементи ряду, який треба запам’ятати.

   Такий спосіб полегшення запам’ятовування  давній – понад дві тисячі років: є навіть легенда про те, як він виник.

   Одного разу поет Сімонід був у гостях. Раптом його викликали у невідкладний справі. Як тільки він вийшов за поріг будинку, стався потужний підземний поштовх, - будинок, де він щойно бенкетував, розвалився, і всі гості виявилися похованими під уламками.

   Родичі не могли розпізнати нікого із загиблих. Тоді Сімонід подумки уявив план приміщення, де проходив бенкет. Відразу в його пам’яті ожила картина, він згадав, де хто сидів, і вказав, які останки кому належали.

   Відомо, що згодом систему локальної прив’язки використовували Цицерон, Джордано Бруно та багато інших видатних людей.

СХІДНА ПРИТЧА

Знання коштує дорого

   У селянина поламався трактор. Усі спроби полагодити машину були марними. Нарешті він  покликав фахівця. Той оглянув трактор, спробував, як діє стартер, підняв капот і все ретельно перевірив. Потім узяв молоток, один раз ударив по мотору і привів його в дію. Мотор заторохтів, начебто і не був зіпсований.

   Коли майстер подав селянину рахунок, той, здивовано поглянувши на нього, обурився: «Як ти хочеш 50 туманів тільки за один удар молотком!» «Дорогий друже, сказав майстер, - за удар молотком я порахував тільки один туман, а 49 туманів я повинен узяти з тебе за мої знання, завдяки яким я зміг зробити цей удар по потрібному місцю».

ПРИТЧА «ЦІННІСТЬ ЧАСУ»

   Кожному від народження надано найцінніший дар – життя. Це найдорожче, що є в кожної людини, але, як це не дивно, люди дуже легковажно ставляться до цього дару, не вміють берегти його, насолоджуватися ним. Хочеться розповісти історію.    Один бізнесмен зібрав собі великий капітал, який становить 3000000 доларів. Він вирішив, що візьме рік відпустки, щоб відпочити в своє задоволення. Але не встиг він прийняти це рішення, як його відвідав Янгол Смерті. Бізнесмен дуже злякався та вирішив будь-яким способом умовити Янгола Смерті продати йому трохи часу.

-         Продай мені 3 тижні життя. Я віддам тобі 1/3 свого капіталу, 1000000 доларів, - запропонував бізнесмен.

   Але Янгол Смерті відмовив йому.

-         Гаразд, залиш мені два тижні… Я віддам тобі 2/3 свого капіталу, 2000000 доларів.

   Янгол знову відмовив.

-         Гаразд, продай мені тільки один день, щоб я зміг насолодитися красою цієї землі, обійняти дружину, дітей, яких не бачив дуже давно…. Я віддам тобі все, що маю – 3000000 доларів.

   Янгол відмовив.

   Тоді чоловік спитав, чи може Янгол Смерті дати декілька хвилин, щоб він зміг написати прощального листа. Янгол погодився.

   Чоловік написав «Правильно використовуйте час, який вам відведено для життя. Я не зміг купити навіть години за 3000000 доларів. Перевірте, чи все, що вас зараз оточує, справді має цінність».

НЕВЕЛИКА РІЗНИЦЯ

   Один східний володар побачив сон, ніби у нього випали один за одним усі зуби. Сильно схвильований, він покликав до себе тлумача. Той вислухав його стурбовано і сказав: «Повелителю, я повинен повідомити тобі сумну звістку: ти втратиш одного за одним усіх своїх рідних!» Ці слова розгнівали володаря. Він велів ув’язнити нещасного і покликати іншого тлумача. Той, вислухавши сон промовив: «Я щасливий повідомити тобі радісну звістку! Ти проживеш довге життя й переживеш усіх своїх рідних!» Володар щедро нагородив провісника. Придворні здивувалися: «Адже ти сказав йому те саме, що  й твій попередник!»

-         Усе залежить від того, як сказати те, що сказано, - відповів тлумач снів.

ПРИТЧА ПРО НЕОБХІДНІСТЬ ВІРИ У ВЛАСНІ СИЛИ

   Якось падишах захотів випробувати своїх візирів. «О, мої піддані! – звернувся він до них, - Я запропоную вам складне завдання, і мені цікаво, хто з вас зможе виконати його»

   Падишах повів візирів у сад, в одному з кутків якого стояли іржаві залізні двері з величезним замком. «То1, хто відчинить ці двері, стане моїм першим візиром», - сказав він.

   Деякі придворні лише хитали головами, інші дивились на замок , решта почали нерішуче штовхати двері, хоч були певні, що не відчинять. Один за одним піддані відходили від дверей.

   Лише один візир уважно оглянув двері, обмазав замок і чимдуж натиснув на двері. Він штовхав їх і – о диво! Спочатку з’явилась вузька щілина, а далі двері почали прочинятися швидше і нарешті відкрилися. Тоді падишах сказав «Ти станеш моїм першим візиром, бо покладаєшся не лише на те, що бачиш і чуєш, а й віриш у власні сили!»

ПРИТЧА ПРО ПАЛОМНИКІВ

   Якось паломники влаштувались на ночівлю на всіяному галькою морському березі. Раптом з неба полилося світло. Паломники збагнули, що почують божественне одкровення і приготувалися. Минув якийсь час і з небес пролунав голос: «Наберіть гальки та покладіть її до торбин». Уранці вирушайте в дорогу. Йдіть цілий день. Увечері ви будете й радіти і сумувати одночасно» Після цих слів і світло і голос зникли.

   Паломники відчули розчарування. Вони сподівалися на важливе одкровення, вселенську правду, яка б зробила їх багатими і знаменитими, а, натомість отримали завдання, сенсу якого не зрозуміли.

   Проте, пам’ятаючи про небесне слово, вони про всяк випадок покидали до торбин камінці. Кожен віднісся до завдання по-своєму. Паломники були в дорозі весь наступний день. Увечері, лагаючи спати, вони зазирнули до своїх торбин.

   Замість  гальки там лежали діаманти. Спершу паломників охопила радість: вони володарі діамантів! А за хвилину – смуток: діамантів туло так мало!

   Камінці і діаманти – це знання.

ПРИТЧА ПРО МАЙСТРА

   Якось увечері зібралися разом інструменти: скрипка, саксофон, сопілка й контрабас. І виникла між ними суперечка: хто краще за всіх грає.

   Кожен інструмент прийнявся виводити свою мелодію, показував свою майстерність. Але виходила не музика, а жахливі звуки. І чим більше старався кожен із них, тим не зрозуміліша й потворніша ставала мелодія.

   Але з’явилася людина й помахом руки зупинила ці звуки, сказавши: «Друзі, мелодія -  це одне ціле. Нехай кожен прислухається до іншого й ви побачите, що вийде».

   Людина знову змахнула рукою, і спочатку не сміливо, а потім усе краще зазвучала мелодія у якій було чути смуток скрипки, ліричність саксофона, оптимізм труби, ніжність сопілки, величність контрабаса.

   Інструменти грали, з замилуванням стежили за чарівними помахами рук людини. А мелодія все звучала, поєднуючи виконавців і слухачів в одне ціле.

   Як важливо, щоб оркестром хтось диригував. Досягнення гармонії можливе лише тоді, коли всі об’єднані однією метою й спрямовані єдиною волею в єдиному пориві.



До теми  «Позитивне мислення»  

   Пітер Лоуренс: «В оптимістів збуваються мрії. У песимістів – кошмари».

   Треба навчитися бачити позитивне в кожній життєвій ситуації.

Китайська притча.

   Колись до старого чоловіка, який жив у якомусь селі, прибіг нічийний кінь. І всі сусіди одразу почали кричати:

-         Як тобі пощастило! Ще вчора ти жив у злиднях, а сьогодні вже став багатим!

-         До чого тут багатство? – сказав чоловік. – Просто вчора я збирав колоски, а сьогодні мені потрібно вчитися приборкувати коня.

   Наступного дня кінь утік від старого, пробивши стіну стайні.

-         Бідний старий ! – здійняли галас сусіди. – Ми знали, що багатство не принесе тобі щастя, - тепер ти залишився зі збитками!

-         Не пр. щастя думаю, відповідав їм старий. – Просто вчора я після роботи приборкував коня, а сьогодні повинен лагодити стіну стайні.

   Наступного дня кінь повернувся і привів із собою табун білих скакунів.

-         О, небо! – закричали сусіди. – Ти зглянулося з бідолахи!

-         Не бачу ніякої милості, - сказав старий. – Просто вчора я був хліборобом, а сьогодні мені потрібно бути конюхом.

   Наступного дня син старого впав із коня і зламав ногу.

-         Це багатство від початку було підозрілим! – заявили сусіди.

-         Не в цьому річ, - відповідав старий. – Просто вчора ми працювали удвох, а сьогодні я вже все повинен робити сам.

   Наступного дня почалася війна, і всіх молодих і здорових чоловіків забрали в армію, а син старого залишився вдома, бо не міг ходити… Можна тільки уявити, що очікувало старого, якби він почав безглуздо витрачати час, шкодуючи про втрачені шанси і використовуючи нагод, які давало саме життя.

«Казка про щастя»

Відбувалися ці події дуже давно.

   В одному невеликому містечку жили батько і три сини. Діти жили дружно, допомагали батькові поратися у полі: зорати, засіяти, зібрати врожай.

   Так минали роки. З кожним роком батько відчував, що сил у нього меншає. Якось зібрав він своїх синів і каже їм:

-         Сини мої, відчуваю, що не в змозі більше піклуватися про вас. Залишаю вам усе своє багатство, бережіть його, примножуйте, допомагайте одне одному і зумійте бути щасливими.

   Із цими словами на вустах батько помер.

   Задумались брати, що ж мав на увазі батько, говорячи: «… зумійте бути щасливими». Що ж воно таке – щастя? Де його можна знайти?

   Вирішили брати пошукати свого щастя. Довго ходили містами, селами, запитуючи жителів, що таке щастя, де його можна знайти. Отримували багато відповідей на ці запитання, та єдиної все ж не знайшли.

   Коли поверталися додому, вирішили скоротити свій шлях і піти через ліс. Йде старший брат, дивиться – просто перед ними – широка яма, а в ній – Щастя сидить!

-         Чого ти хочеш? – запитує його Щастя.

   Не довго думаючи, старший брат відповідає: «Ніколи не працювати, але бути завжди ситим».

-         Гаразд, - усміхнулося Щастя,  - ти не працюватимеш і будеш завжди ситим. Але не в цьому щастя.

   Здивувався брат, чому так відповіло Щастя, адже він не працюватиме і завжди матиме вдосталь їжі. Невже він не буде щасливим?

   Іде тією ж стежиною середній брат, і теж побачив яму, в якій сидить Щастя.

-         Чого ти хочеш? – запитує його Щастя.

-         Хотів би мати багато-багато грошей і таким чином бути щасливим. Адже тоді все можна буде купити.

-         Гаразд, відповіло Щастя, твоя воля. Але не в цьому щастя.

   Пішов середній брат, думаючи, що він найщасливіша людина у світі.

   Іде наймолодший брат. І треба ж такому статися – теж побачив цю яму.

-         Чого ти хочеш? – запитує його Щастя.

-         А ти чого? – запитує наймолодший брат Щастя.

-         Мені б вибратися з цієї ями…. – відповіло Щастя.

   Подав наймолодший брат руку Щастю, допоміг вибратися і пішов своєю дорогою.

   «А що ж Щастя» - запитаєте ви. Воно побігло за ним…..

Пропоную скористатися  вправами  під час проведення тренінгів з формування мотивації успіху

Вправа 1

1.   Уявіть якомога яскравіше, що ви досягли своєї мети, що ваша мрія здійснилася, що успіх, слава, багатство і щасливе життя нарешті стали реальністю. Створіть картинку приємного, щасливого майбутнього.

2.  Уявіть, як ви наполегливо (але із задоволенням) багато працюєте задля вашої мети. Слід якомога яскравіше «прокрутити» в уяві картинки, де ви з величезною насолодою займаєтеся певною діяльністю (наприклад, це може бути навчання чи професійна діяльність). Часом ця діяльність є досить складною, ви відчуваєте труднощі, але вам цікаво і ви прагнете подолати перешкоди і будь-що досягти своєї мети.

3.  Спробуйте ці дві картинки пов'язати одну з одною. Наприклад, як результат тривалої роботи і значних зусиль — успіх, щастя, багатство і слава. Намагайтесь поєднати ці картинки у певній послідовності.

Вправа 2

1.   Згадайте випадок зі свого життя, коли ви переживали значний успіх. Заплющіть очі та уявіть собі це яскраво. Створіть картинку в уяві. Зверніть увагу на розмір, точність і якість цієї картинки, на ті рухи, звуки, переживання, котрі створюють або супроводжують її.

2. Далі поміркуйте про мету, якої ви прагнете досягти. Уявіть її чітко. Прокрутіть в уяві картинки — досягнення мети.

3. Розмістіть в уяві цю картинку туди ж, де була і попередня. Ваше завдання полягає в тому, щоб ці дві картинки накласти одна на одну. Прагніть пережити радість, задоволення від майбутнього успішного завершення справи (досягнення мети) так, як ви відчували це в минулому.

Вправа З

1. Придумайте собі відповідне ім'я, яке символізувало б наполегливість, цілеспрямованість, силу волі у досягненні мети і яке мало б спонукальний (мотиваційний) вплив на вас. Придумайте кілька варіантів імені (відповідно до завдань, які ви ставите перед собою). Кілька варіантів є необхідними для того, щоб уникнути небажаного автоматизму у використанні звичних для вас штампів (адже буває, що слова, які часто вживаються, стають штампами і не викликають жодних образів або емоцій).

3. Уявіть кілька ситуацій, пов'язаних із новим для вас ім'ям. Бажано, щоб слово чи характеристика викликало у вас конкретні образи (ситуації). Уникайте абстрактних понять, «порожніх слів», які не викликають жодних образів або емоцій. Запишіть кілька уявних (та реальних) ситуацій, пов'язаних зі своїм новим ім'ям.

4. Називайте себе так протягом певного часу у внутрішньому діалозі, у зверненні до самого себе. Для того щоб ця вправа мала істотний психологічний вплив, має пройти досить тривалий час, протягом якого ви будете називати себе новим ім'ям і виконуватимете завдання, пов'язані з цим. Зафіксуйте, скільки разів на день вдалося звертатися до себе по-новому і який вплив це мало на вашу мотивацію.

5. Використовуючи нове ім'я, напишіть кілька коротеньких оповідань про себе (реальних, з минулими чи теперішніми успіхами і прагненнями, чи фантастичних, з мріями про досягнення в майбутньому).

Вправа 4

Ви повинні переконати іншого учасника групи (уявіть, що перед вами ваш підлеглий чи дитина, яка потребує ваших настанов), що із завданням можна легко впоратися. Прагніть вселити впевненість в успіх. Запишіть свою промову.

Вправа 5

Досить часто вихователі, вчителі і батьки в основному вказують на недоліки, помилки, слабкості дітей. Унаслідок таких дій дорослих у дітей формується почуття безпорадності, знижується їхня самооцінка. Такі дії з боку дорослих не завжди доречні, оскільки часто дитина сама чудово знає, що припустилася помилки.

Дорослим слід не лише вказувати на помилки, а й акцентувати увагу на досягненнях, успіхах дітей. Навіть коли помилок і недоліків багато, варто відзначити зміни на краще у певному компоненті діяльності:

1.   Нехай помилок ще багато, але не таких, яких ти припускався так часто раніше.

2.  Нехай труднощів ще є чимало, але ж у цьому компоненті ти просунувся далеко вперед.

3.  Нехай не все ще вдається, але зверни увагу, над чим ти добре попрацював, тут відчутні зміни на краще. Отже, є можливості розвитку і в інших аспектах діяльності.

Завжди можна знайти і відзначити позитивні моменти, зрушення на краще, поліпшення певних аспектів діяльності.

Деякі батьки і вихователі схильні вважати, що коли дитині вказати на її помилки, то у неї виникає мотивація не повторювати їх. Але часто це спричиняє зворотний ефект: коли дитині вказувати лише на недоліки, не заохочуючи, не підбадьорюючи її, то з часом у неї з'являється відраза до такої діяльності (і негативне ставлення до суб'єкта процесу: до вчителя, вихователя чи батьків).

Для того щоб спонукати дитину до учіння чи дорослого до роботи, слід обов'язково наголосити на позитивних змінах, на зрушенні на краще, звернути увагу на те, шо саме дитині краще вдається. 4. Укажіть на недоліки, помилки учня (підлеглого), але разом з тим

акцентуйте увагу на досягненнях, змінах на краще.

Вправа 6

1.  Поміркуйте над тим, яким би ви хотіли себе бачити: достатньо здібним, але неорганізованим (тобто який боїться поразки і постійно відкладає справу на потім) чи недостатньо здібним, але наполегливим, організованим (який не боїться невдачі).

2.  Поміркуйте, чи визначається поразка (невдача) саме відсутністю здібностей. Які інші фактори, на вашу думку, можуть визначити невдачу?

3.  Запишіть позитивні моменти, пов'язані з невдачею (що дає вам невдача, чого навчає).

4.  Поміркуйте і запишіть, що ви сказали б іншій людині, яка зазнала поразки і відчуває розчарування. Запишіть, як би ви спробували не лише втішити, а й надихнути людину на подальшу діяльність.

5.  Запишіть, що ви сказали б самому собі у хвилини невдачі і розчарування. Які слова змогли б не лише відновити втрачену душевну рівновагу, а й спонукати до наполегливої діяльності задля досягнення мети?

6.  Удосконаливши текст, запишіть його яскравими літерами на обкладинці зошита чи на картці, попрацюйте над ним, спробуйте прокрутити відповідні ситуації в уяві, активізуючи записаний текст.

Вправа 7

1. Уявіть, що ви людина з високою мотивацією досягнення (прагнете досягати значних успіхів). Придумайте девіз (гасло), який би орієнтував, спонукав і надихав вас на досягнення певної мети. Девіз повинен подобатися вам, надихати на подолання труднощів і проблем, налаштувати на наполегливу роботу.

2. Доберіть кілька варіантів девізу, щоб згодом вибрати найкращий з них. Різноманітність девізів необхідна також для того, щоб були відображені різні аспекти мотивації досягнення:

1-й варіант (на формування наполегливості і здатності долати труднощі й перешкоди); '   2-й варіант (на формування цілеспрямованої, тобто систематичної роботи заради досягнення мети); 3-й варіант (на розвиток упевненості в собі); 4-й варіант (на розвиток прагнення вдосконалювати, поліпшувати свою майстерність).

3.  Зробіть табличку з написом свого девізу. Доберіть відповідний колір та малюнок-символ. Помістіть табличку на робочому столі (або стіні), щоб ви могли постійно її бачити.

4.  Час від часу змінюйте деякі слова (для різноманітності, щоб уникати механічного сприймання). Певний ефект справляє і переформулювання девізу (і зміна малюнка-символу), зберігаючи зміст і спрямованість девізу. Придумайте чотири варіанти девізу, виразіть цю ідею різними способами.

5.  На окремому аркуші паперу напишіть оповідання на тему, пов'язану з вашим девізом. Спробуйте якомога яскравіше уявити ситуації відповідно до девізу, обставини, людей та виразити своє ставлення і почуття.

Вправа 8

1.  Згадайте подію, коли ви досягли успіху, проявивши наполегливість, цілеспрямованість, кмітливість тощо. Згадайте емоційний стан (задоволення, піднесення), в якому перебували в ситуації успіху і перемоги.

2.  Похваліть самого себе. Скажіть самому собі кілька приємних слів. Наприклад: «Молодець! Чудова робота! Так і далі тримати!».

3.  Зобов'яжіть себе і надалі так працювати (наприклад, проявити наполегливість, цілеспрямованість тощо).

Вправа 9

1. Попросіть себе обов'язково виконати щось важливе для вас.

Можете використовувати аналогічні прийоми, які застосовуєте,

коли просите інших виконати щось.

Використовуйте:

•   переконання в необхідності діяльності;

•   прохання і ласкаві слова (наприклад, можете сказати собі: «Ти будеш молодець, коли зробиш це!» або «Ти ж молодчина, все зможеш виконати, будь ласка, зроби це, буде нелегко, але ти зможеш!»).

2. Напишіть кілька форм, варіантів прохання і переконання самого

себе. Виберіть найкращі варіанти.

3. Виробіть загальні правила, принципи переконання самого себе чи прохання до самого себе.

Вправа 10

Технологія («секрети») створення ситуації успіху може бути такою:

1. Сплануйте досягнення певної мети (або етапу її досягнення). Мету слід вибрати середньої складності, оскільки досягнення легких цілей не переживається як успіх, а досягнення надто складних часто є неможливим. Якої мети ви хотіли б досягнути?

2. Докладіть усіх зусиль, щоб досягти бодай однієї мети або успішно виконати поставлені перед собою завдання. Чи досягай цієї конкретної мети? Які труднощі відчували?

3. Розбийте мету на ряд конкретних проміжних етапів і усвідомте важливість досягнення кожного з них. Ставте перед собою якомога більше конкретних (і реальних) цілей і прагніть досягти їх. Які конкретні етапи досягнення мети?

4. Визначте кількісні показники, за якими ви могли б фіксувати навіть незначні позитивні зрушення у вашій справі. Це надасть вам азарту і додаткової спонукальної сили (як у спорті, де кількість набраних очок стимулює).

5. Похваліть самого себе за те, що досягай навіть незначного успіху («Який я молодець!»). Позитивні емоції, пов'язані з досягненням успіхів, ніколи не завадять.

6. Відзначте себе за досягнення навіть незначного успіху, «нагородіть» себе чимось за цей успіх. Який приз чи винагороду ви собі приготували?

Література

1.  Бурменская Г. В., Караванова О. А., Лидере А. Г. Возрастно-пснхологическое консультирование. Проблемы психического развития детей.— М., 1990.

2.   Верещагина Л. А., Карелина И. М. Психология потребностей и мотивация персонала.— X.: Гуманитарный центр, 2002.

3.  Диапервег А. Избранные педагогические сочинения.— М.   1936 — С. 118.

4.  Занюк С. С. Мотиваційний тренінг.— Луцьк, 1998.

5.  Занюк С. С. Психологія мотивації та емоції.— Луцьк, 1997.

6.  Немова Н. В. Школа достижений: начало пути к успеху.— М.: Сентябрь 2002.

7.  Ксензова Г. Ю. Оценочная деятельность учителя.— М: Педагогическое общество России, 2001.

8.  Сладкевич В. П. Мотиваційний менеджмент.— К.: Изд-во МАУП, 2001 — С. 4.

9.  Ушинский К. Д. Избранные педагогические сочинения: В 6 т.— М   1990 — Т. 3.- С. 23.

10. Хекгаузен X. Мотивация и деятельность.— М., 1986.

11. Швальбе П., Швальбе X. Личность, карьера, успех.— М., 1992.

Поради психолога

Психологія успіху: як досягти поставленої мети

Так часто буває в житті : ви усвідомлюєте всю важливість справи, але

вам не вистачає бажання та енергії працювати. Психологічними термінами це означає, що у вас низька мотивація до діяльності. Як досягти високої мотивації самими мінімальними зусиллями? Саме про це наша сьогоднішня розмова та поради психолога.

1. ЗМІНІТЬ СВОЄ ВІДНОШЕННЯ ДО ПОМИЛОК.  Дуже важливо позитивно відноситись до можливих помилок. Не помиляється лише той, хто нічого не робить. Дуже багато людей панічно бояться можливих невдач, а причиною може бути виховання: занадто суворі та авторитарні батьки, які наказували дитину за будь-яку провину та подавляли її ініціативу. З роками страх бути наказаним батьками трансформувався в страх бути наказаним керівництвом. Постійно боячись зробити помилку, така людина стає пасивною, безініціативною  в своїй професійній діяльності. В той же час активні люди допускають більшу кількість помилок , але разом з тим частіше досягають успіху. Помилок і невдач не потрібно боятись, над ними необхідно працювати, тому що вони дуже корисні як матеріал для самовдосконалення і стимул до діяльності.

-         подумайте і запишіть свої вислови, які виражають позитивне відношення до невдач та помилок і перспективу їх подолання. Їх можна використовувати для підтримки своєї мотивації;

-         придумайте декілька варіантів девізів, котрі б допомогли вам позитивно реагувати на власні помилки та невдачі;

-         Якщо ви нещодавно ( або раніше)  пережили невдачу – ретельно проаналізуйте її. Подумайте над способами її вирішення. Визначте, які ваші навички та здібності недостатньо розвинуті і потребують вдосконалення. Подумайте над методами, які будете використовувати, працюючи над розвитком певних навичок та здібностей.

2.ОЖИВІТЬ ПРИЄМНІ СПОГАДИ.

-         згадайте той свій період в житті, коли вам щось вдалося добре зробити. Що саме і чому так легко вдавалось вам тоді? Чому не вдається зробити щось зараз?

-         згадайте конкретний успішний епізод і спробуйте знову пережити його в деталях.

-         Спробуйте відтворити приємні спогади з інших епізодів. Спробуйте порівняти свої почуття. Що заважає вам відчути схожі почуття зараз?

-         Спробуйте викликати ці почуття тепер і перенести їх на той вид діяльності, який ви запланували виконати. Пов’яжіть свої попередні успіхи зі своєю сьогоднішньою метою.

-         Спробуйте скласти текст для самонавіювання, який можна буде перечитувати та підтримувати свою мотивацію в подальшому. Це можуть бути фрази типу :

“Я вірю в себе”;

“Я твердо знаю, чого хочу досягнути”;

“Я не стану відмовлятися від справи після першої невдачі”;

“Я обов’язково досягну успіху”;

“Успіх залежить від моїх зусиль і бажання досягнути його”;

“На мою  мрію ніщо не вплине”.

3.СТВОРІТЬ СИТУАЦІЮ УСПІХУ.

Якщо ви поставили перед собою мету, над нею необхідно  працювати довго та клопітливо не один місяць. Щоб слідкувати за своїми досягненнями сьогодні, необхідно знайти критерії, за якими можна було б  оцінити навіть незначне просування до мети. Зафіксувати зміни досить важко, коли загальна мета не конкретизується, і коли не розписані конкретні проміжні завдання. Концентрувати потрібно свою увагу не на кінцевій меті, а на цих проміжних завданнях. Тоді і життя виглядає веселіше і працювати набагато легше .Сума досягнень і успіхів поступово  накопичується, а разом з нею зростає ступінь поваги і бажання досягти більшого. Навіть невеликий мінімум з того задуманого, як виконане, можна і потрібно переживати , як великий успіх. “Секретна технологія” створення ситуації успіху може бути такою:

-         людина здатна надихати себе на будь-яку діяльність, навіть якщо немає ніякого бажання працювати, але є  усвідомлення важливості справи. Прийомами натхнення до діяльності можуть бути : душевне прохання, логічний аргумент, безапеляційний наказ, емоційний заклик або нецензурний вислів ( все залежить від вашої індивідуальності).

-         Розбийте кінцеву мету на ряд конкретних проміжних етапів і усвідомте важливість кожного етапу. Перерахуйте конкретні етапи досягнення мети і поставте собі за мету досягнути їх.

-         Визначте кількісні та якісні показники, за якими  ви  могли б фіксувати навіть незначні позитивні зрушення в роботі.

-         Не забувайте хвалити себе за те, що досягли навіть найменшого успіху. Можете себе нагородити. Який приз ви собі вигадали? 

Хочеться дати об’єктивні рекомендації для тих, хто прагне самовдосконалюватись і досягати життєвих успіхів:

Зосередьтесь на плануванні шляху досягнення мети, адже план – це і є мрія, скрупульозно та детально наближена до дійсності.

Вчіться тримати себе в руках, це стане результатом душевної рівноваги та повноцінного спілкування, більш успішного, чим при спонтанному виявленні  почуттів.

Дорожіть спілкуванням з тими людьми, кому ви приємні та симпатичні, хто готовий стимулювати ріст вашої самооцінки, і постарайтесь звести до мінімуму спілкування з  тими , хто вам неприємний. Подобатись всім неможливо, зате можливо вибирати з ким мати справу і до чиїх порад прислухатися.

Тверезо проаналізуйте свої слабкі та сильні сторони і пам’ятайте: самоповага, не підкріплена повагою оточуючих, нічого не варта. Лише продемонстровані вами досягнення на ділі заслуговують похвали зі сторони тих, чию думку ми цінуємо. І лише тоді адекватна, здорова самооцінка складеться не з емоцій, а з фактів.

Навчіться цінувати свій будь-який стан душі і отримувати з нього максимум користі ( постійна життєрадісність – недосяжна утопія, а сигнали тривоги та боязні чогось невідомого нерідко можуть слугувати попередженнями).

На допомогу практичному психологу.

                                    ПСИХОЛОГІЯ ПІДПРИЄМНИЦТВА

ПРОБЛЕМА РИЗИКУ

 З огляду історії ризик - це одна із ключових ознак, яка визначає сутність підприємниц­тва. Поняття ризик як наукова інтерпрета­ція підприємництва і діяльності підприємця зафі­ксоване ще на початку XVIII століття, коли анг­лійський економіст Р.Кантильйон визначив під­приємця як людину, яка діє в умовах ризику.

   У психологічних дослідженнях ризику сього­дні можна виділити три основні напрями.

■   Перший визначає ризик як ситуативну хара­ктеристику дій (діяльності) суб'єкта, що виража­ють невизначеність результату для діючого су­б'єкта і можливість несприятливих наслідків у випадку невдачі. Ризик тут розглядається як мі­ра очікуваного неблагополуччя, що визначається поєднанням ймовірності неуспіху і ступеня збит­ків (втрат, програшу і т. п.). Психологічно зміст цього напряму має загальний характер, оскільки мова йде лише про поведінкову активність суб'єк­та, його діяльність чи вчинки.

■  Другий напрям розглядає ризик як ситуа­цію вибору між альтернативними варіантами дій і безпосередньо вплітається у контекст прийнят­тя рішень, беручи до уваги рівень домагань су­б'єкта, його здібності.

■  Третій вивчає взаємозв'язок індивідуальної і групової поведінки в ситуаціях ризику і є соці­ально-психологічним аспектом досліджень ризи­ку. Прикладом такого підходу є виявлений у 60-х роках XX століття феномен "зсуву ризику". Суть феномена полягає в тому, що ризикованість групових або індивідуальних рішень має тенденцію до зростання після проведення групової дис­кусії. Поясненням "зсуву ризику" є перебільшен­ня ризикованості дій за умов рівномірного розпо­ділу відповідальності між учасниками дискусії, що, у свою чергу, нівелює можливості індивіда по-своєму розв'язувати ризиковану ситуацію, під­коряє його стандартам і нормам групової поведі­нки. Встановлено, що колективне прийняття рішення зменшує почуття відповідальності в інди­відів, особливо за негативні наслідки.

Загалом у явищі ризик прийнято виділяти та­кі основні елементи, взаємозв'язок яких і стано­вить його сутність:

■  можливість відхилення від передбачуваної мети, заради якої реалізуються певні дії;

■  відсутність бажаного результату;

■  відсутність впевненості у досягненні поста­вленої мети;

■  можливість несприятливих наслідків (мате­ріальні або фізичні збитки, захворювання, смерть тощо) при здійсненні тих чи інших дій в умовах невизначеності для суб'єкта, який наважився на ризик;

■  матеріальні, екологічні, моральні та інші витрати, пов'язані з реалізацією обраного в умо­вах невизначеності стилю поведінки;

■  очікування небезпеки, невдачі в результаті вибору певного стилю поведінки та його реаліза­ції [1].

Ризик існує у будь-якій сфері людської діяль­ності. Особливо це стосується підприємництва, яке, зазвичай, реалізується в умовах конкуренції, можливих втрат і пов'язано з великою кількістю умов і чинників, що впливають на результатив­ність прийнятих рішень.

Підприємницький ризик як складова діяльно­сті виникає в результаті виконання суб'єктом дій, пов'язаних з виробництвом продукції, товарів, послуг, їх реалізацією, товарно-грошовими опера­ціями, комерцією, здійсненням соціально-еконо­мічних і науково-технічних проектів.

Аналізуючи проблему ризику в підприємниц­тві, розглянемо два основні його аспекти: об'єк­тивність і суб'єктивність [6].

Об'єктивність підприємницького ризику зумо­влена присутністю великої кількості чинників (зовнішніх умов), існування яких не залежить від окремого підприємця. Це політичне і економічне становище в країні, міжнародні події, стихійні лиха, наявність корупції та рекету, зміни у законодавстві, що регулює підприємницьку діяль­ність, економічний стан галузі, у межах якої здій­снюється діяльність тощо.

Суб'єктивність підприємницького ризику зу­мовлена безпосередніми діями економічного аге­нта. Адже саме підприємець оцінює ситуацію, формує стратегію подальшої поведінки, вибирає альтернативи. Крім того, сприйняття і оцінка ри­зику є індивідуальними, оскільки для різних су­б'єктів, які діють у одних і тих самих умовах, си­туація може бути різною: ризикованою для одно­го і неризикованою — для іншого.

Суб'єктивний підхід ставить у центр уваги по­ведінку людини у різних ситуаціях ризику. Як правило, у реальних ситуаціях люди, оцінюючи рівень ризику, беруть до уваги дві головні змін­ні, а саме ймовірність невдачі (збитків, нещасно­го випадку) і величину невдачі. Крім того, пове­дінка людини у різних ситуаціях характеризуєть­ся варіативністю, ситуативністю. Так, суб'єкт у своїй виробничій діяльності може не проявляти ознак ризикованої поведінки, але сідаючи за кер­мо свого автомобіля, може поводити себе надто ризиковано.

Усю сукупність ризикованих ситуацій, у яких пе­ребуває людина, можна розділити на два класи [7]:

■  ситуації, розвиток або наслідки яких мо­жуть бути несприятливими для суб'єкта; це ситу­ації, які безпосередньо не залежать від нього і не визначаються його діями — небезпечні ситуації. "Небезпечна" означає об'єктивну оцінку ситуації, у якій опиняється суб'єкт незалежно від того, чи буде він у ній діяти чи ні;

■  ситуації, розвиток яких залежить від суб'єк­та, визначається його рішенням і актуальними ді­ями; це ситуації ризику, які виникають лише за умови наявності діючого суб'єкта у даних обста­винах.

   Поведінка суб'єкта у ситуаціях другого класу значною мірою визначається індивідуально-особистісними характеристиками. Передусім йдеться про схильність людини ризикувати.

   Готовність ризикувати у сучасній психології пов'язується з можливостями суб'єкта досягти поставленої мети і регулювати свої поведінкові стратегії, розглядається як неадаптивна форма поведінки активної особистості, особливо за умов відсутності розвинутих структур діяльності, як особливий спосіб мислення суб'єкта, який діє в умовах невизначеності [5].

   Значна кількість психологічних досліджень спрямована на пошуки специфічних індивідуаль­но-психологічних рис людини, що зумовлюють її готовність ризикувати. Такими рисами, що тісно корилюють із готовністю ризикувати, виступають імпульсивність, незалежність, прагнення до успі­ху, лідерства і домінування.

   Крім цих індивідуально-психологічних рис, на готовність ризикувати впливає цілий ряд ін­ших чинників:

■  вік людини. Встановлено, що готові ризику­вати більш молоді підприємці. Хоча на емпірич­ному рівні не підтверджується гіпотеза, що для реально діючих підприємців є властивою значна готовність ризикувати;

■  емоційний стан. Результати економіко-психологічного аналізу показують, що під дією пози­тивних емоцій суб'єкти применшують значущість негативних наслідків і перебільшують значущість позитивних. Позитивні емоції генеруються спри­ятливим розвитком подій;

■  наявний рівень доходів (багатства). Досить реальною для широкого кола людей у підприємництві є готовність ризикувати при невеликих су­мах та неготовність, коли вони значні;

■  життєвий досвід. Якщо суб'єкт неодноразо­во діяв у подібних ситуаціях ризику і має досвід успішного прогнозування майбутнього результа­ту, ситуація для нього може бути охарактеризо­вана як відома, визначена. Ризик за таких обста­вин є мінімальним. Умови дії, які за певних при­чин не можуть бути враховані, є невизначеними, а безпосередньо самі дії характеризуються як ри­зиковані. Набувши досвіду діяльності, підприєм­ці ризикують виважено. Висловлюється гіпотеза про здатність підприємців розподіляти серед ін­ших ризик;

■  інформованість. Недостатність інформації при прийнятті відповідальних рішень для суб'єк­та створює умови інформаційної невизначеності. Виділяють дві групи джерел інформаційної неви­значеності: дефіцит і надлишок інформації. Дефі­цит інформації (для отримувача) може породжу­ватися її невизначеністю, суперечливістю, спотвореністю, неможливістю оцінки; надлишок — ве­ликим (для суб'єкта) обсягом, замаскованістю. Можлива невизначеність часового інтервалу, протягом якого з'являється та існує інформаційний потік. Дуже часто в реальній підприємницькій ді­яльності недостатність (дефіцит) часу, який від­водиться на роздуми і прийняття рішення, є тим спонукальним чинником, що може спровокувати підприємця на дуже ризиковані дії;

■  привабливість мети (очікуваного прибут­ку). Чим вищий прибуток (виграш), пов'язаний із виконуваною дією, тим більше готовий ризику­вати діючий суб'єкт. Можливість отримання під­приємцем додаткового прибутку зменшує крите­рії та знижує особисті вимоги до прийняття рі­шення і спонукає діяти навіть при низькій ймові­рності успіху;

■  тактика поведінки суб'єкта. Як приклад роз­глянемо можливі поведінкові дії підприємця, по­в'язані з внутрішньою чи зовнішньою адаптацією до ризику. Зовнішня адаптація (екстравертність) до ризику полягає у спробі суб'єкта модифікува­ти зовнішнє оточення (середовище), щоб отримати певні переваги і зменшити ризик: маневруван­ня ресурсами, маніпулювання поведінкою контра­гентів (партнерів) під час укладання угод тощо. Навпаки, внутрішня адаптація (інтровертність) до ризику є характерною для осіб, що не впевне­ні у власних можливостях контролювати оточую­че середовище та прямо на нього впливати. їх ос­новний інструмент — збір додаткової інформації, виграш у часі, генерація нових рішень; ділові і професійні якості суб'єкта, його кваліфікація. Серед ділових і професійних якос­тей та їх можливих впливів на підприємницьке середовище особливо цінується передбачання і прогнозування розвитку подій, інтуїтивне перед­чуття раптових змін у ринковому просторі, здатність до найоптимальнішого використання виро­бничих і людських ресурсі.

   Поведінка підприємця, який ризикує, охоплює комплекс взаємопов'язаних дій, які умовно мож­на описати у вигляді алгоритму.

/. Усвідомлення ризикованої ситуації. Пе­редбачає первинну оцінку ситуації ризику з точ­ки зору прийнятності для діючого суб'єкта і мо­жливості входження в неї. Якщо таке входження має місце, підприємець повинен всебічно вивчи­ти ризиковану ситуацію, а це зумовлює перехід до наступного кроку: когнітивних і поведінкових дій.

2.Діагностика та аналіз ризикованої ситуа­ції. Передбачає осмислення суб'єктом проблеми, що виникла; пошук тих основних чинників і умов, що зумовили ситуацію ризику; розгляд мо­жливих способів модифікаціі обставин і змен­шення ризику. Зменшення ризику можна досяг­нути за допомогою страхування, делегування по­вноважень, розподілу ризику серед інших тощо.

3.Знаходження зв'язку даної ризикованої си­туації з попередніми. За умови подібності реальної ризикованої ситуації, що склалася, до тих, які вже мали місце в діяльності підприємця, актуалі­зується наявний досвід, використовуються апро­бовані стратегії поведінки, зменшується ймо­вірності виникнення помилки.

4.Зіставлення ризикованої ситуації з ймові­рним розвитком подій. Як наслідок, екстраполя­ція існуючих тенденцій на майбутнє, прогнозу­вання загроз та збитків для бізнесу. Передбачан­ня потенційних втрат (збитків) стосується не ли­ше грошей, а й престижу, відносин з партнерами, колегами тощо.

5.Розгляд можливих альтернатив дій, їх оці­нка та вибір такого стилю поведінки, що повні­стю відповідає вимогам ризикованої ситуації.

6.Прийняття рішення на підставі обраного стилю поведінки. Результат: остаточне "прий­няття ризику" підприємцем.

7.    Розробка конкретного способу (програми), формування адекватного стилю поведінки, добір методів і засобів, що є найефективнішими, з точки зору підприємця, у ризикованій ситуації.

Важливим загальним висновком більшості до­слідників психології ризику є його характеристи­ка як поведінкової активності, необхідної для до­сягнення мети у ситуації невизначення. Як зазна­чають І. Задорожнюк і А. Зозулюк [4], за таких обставин на ризиковану поведінку у змозі впли­вати чотири групи чинників:

■  тип завдання;

■  ситуативні впливи;

■  особистісні характеристики суб'єкта;

■ характер міжіндивідних і міжгрупових вза­ємодій.

   Підприємницький ризик має свої характерні особливості. З одного боку, надто висока "ціна" ризику, з іншого, — присутність азарту, деякого авантюризму. Ризикувати у підприємництві — це вміти концентрувати увагу на одних сторонах справи та ігнорувати інші; це здатність спирати­ся на інтуїцію і не втрачати надію навіть за умов несприятливого розвитку подій. Без ризику вза­галі не можна займатися підприємництвом.

Ризик — це невід'ємна складова підприємни­цтва, що є чи не найголовнішою його психологі­чною ознакою, оскільки підприємництво і ризик — це феномени, які генетично пов'язані один з одним. Ризик у контексті підприємництва зумов­лює такі пріоритети психологічного дослідження, як:

1)  вивчення індивідуально-психологічних, осо­бистіших рис, що мають регулятивний вплив на поведінку суб'єкта у різних ризикованих ситуаці­ях;

2)  систематизація джерел і чинників, здатних трансформувати невизначені ситуації у ризикова­ні;

3)  пошук оптимальних шляхів і заходів (мето­дів, когнітивних стратегій, тактики поведінки), які б мінімізували ризик;

4)  аналіз можливостей суб'єкта в оцінці ризи­кованих ситуацій і особливостей прийняття рі­шень за таких обставин;

5)  попередження і профілактика наслідків не­адекватного поводження підприємців у ризикова­них ситуаціях з подальшим коригуванням їх поведінки.

ПСИХОЛОГІЧНІ ІГРИ-ВПРАВИ

   Мета. В цю гру з натхненням грають, перш за все, молодші діти. Вона добре підходить як розігріваюча вправа. Принесіть в клас який-небудь предмет, наприклад, віник. Комічність цієї гри будується на тому, що діти використовують його в пан­томімі як щось інше, наприклад, як гітару або коня. При цьому діти знаходять нескінченну кількість варіантів використовування предмета.

   Матеріали. Мітла, віник або будь-який інший предмет, для якого ви самі можете придумати багато варіантів використовування не за призначенням.

   Інструкція. Сядьте, будь ласка, утворюючи круг. Сьогодні я принесла мітлу. Але це не звичайна мітла, а чарівна, вона може перетворюватися на безліч різних речей. Ми передаватимемо цю мітлу один одному по черзі, і кожний з вас може вийти в центр круга і без слів показати нам, як він буде її використовувати. Хто першим з глядачів здогадаєть­ся, про що йдеться, повинен про це сказати.

Я покажу вам зараз, як це ро­биться. (Можливо, вам принесе задоволення використовувати мітлу як скакового коня і продемонструвати дітям, як ви скачете по лугах і полях). Якщо хто-небудь здогадався, що я роблю, то хай він викрикне про це.

Здогадайся!

Мета. Наша допитливість розквітає. коли ми відчуваємо, що бажання до знань приносить свої плоди, тобто в тих випадках, коли ми одержуємо цікаві і корисні відповіді на свої питання. Деякі діти не довіряють своїй здатності знаходити розумні відповіді. Якщо вони чогось не знають точно, то частіше за все мовчать або говорять: «Я не знаю». Вони можуть побоюватися неточної відповіді. Такою схильністю страж­дають багато дітей і, можливо, школи в цілому. Якщо ми хочемо мати розкутих і допитливих дітей, ми повинні підкріплювати їх віру в свою здатність здогадуватися. Здогадка - це чудовий спосіб вірної о рішення багатьох проблем.

В цій грі заохочується здатність дітей частіше покладатися на свої припущення, здогадки і інтуїцію. Якщо ми з повагою відноситимемося до здогадок і припущень дітей, вони почнуть частіше попадати в яблучко.

Матеріали. Папір і олівець кожній дитині.

Інструкція. Чи можете ви сказа­ти мені що-небудь, що ви знаєте абсолютно точно? Чи можете ви ска­зати мені що-небудь, що ви знаєте приблизно? Чи можете ви сказати мені що-небудь, про що ви не знаєте і можете тільки здогадуватися?

Іноді краще, якщо ми, не знаючи відповіді на задане питання, не від­мовляємося відразу на нього відповідати, не говоримо: «Я не знаю», а намагаємося здогадатися. Тому я хочу пограти з вами у вгадування. Ми почнемо грати прямо тут, в на­шій класній кімнаті. Закрийте, будь : ласка, очі. Я задаватиму вам питан­ня, відповіді на які ви повинні будете вгадати. Відразу, як тільки вам прийде на пам'ять відповідь, голосно відповідайте мені:

-       Скільки столів стоїть в нашій класній кімнаті? Тепер розплющить очі і порахуйте.

-       Скільки у нас в класі хлопчиків і скільки дівчаток? Тепер розплющить очі і знову порахуйте.

-       Скільки з нас прийшло сьогодні в джинсах?

-       У скількох дітей в нашому класі світле волосся?

-       Скільки дітей прийшло сьогодні в школу у відмінному настрої? Тепер розплющить очі, запитайте один у одного і полічіть.

-       Чи можете ви мені сказати, в якому настрої я прийшла сьогодні в клас? Тепер розплющить очі і запитайте мене.

Чи не здається вам, що вгадувати цікаво? Зараз вам треба буде здогадуватися про складніші речі, що вимагають, ймовірно, деякого часу для роздуму. Візьміть папір і олівець і напишіть імена двох дітей з нашого класу. Або, якщо хочете, можете написати моє ім'я і ім'я однієї дитини. Потім придумайте питання, яке б вам хотілося задати кожному з цих людей. Можливо, це буде питання, яке давно не дає вам спокою, а може бути, питання, яке прийшло вам на пам'ять прямо зараз. Під кожним питанням залиште достатньо місця. (Дочекайтеся, поки всі діти запишуть свої питання). Тепер знову закрийте очі і уявіть собі, що ви підходите до людини, якій адресовано ваше запитання. Почуйте в своїй уяві, як ви задаєте їй питання. Постарайтеся задати питання якомога доброзичливіше, щоб людині було приємно на нього відповісти. Постарайтеся побачити в уяві, як вона дивиться на вас і доброзичливо вам відповідає. Потім розплющить очі і запишіть відповідь. Далі виконайте все те ж саме з другою людиною. (На закінчення дайте можливість охочим зачитати свої питання і відповіді. Після цього мо­жуть висловитися ті, кому були ад­ресовані питання).

Аналіз вправи: Чому кожна людина має право вгадувати?

Чарівний Віллі

Мета. Тут допитливість дитини прокидається дією, яка сприймається відчуттям. Грайте в «Чарівно­го Віллі» до тих пір, поки кожен з дітей по черзі не попрацює з ним. В результаті у дітей з'явиться позитивна мотивація і готовність до сприйняття нового матеріалу.

Інструкція. Сядьте, будь ласка, утворюючи круг. Я принесла вам сьогодні щось незвичайне. Цього не можна побачити, але можна торкнутися руками. Ви можете ро­зім'яти це, як пластилін або глину, і зробити з цього все, що хочете (яку-небудь річ, іграшку, ляльку). Витягніть тепер «чарівного Віллі» - уявна грудка пластичного матеріалу, і покажіть дітям, як ви з нього ліпите. Це, «чарівний Віллі»,  абсолютно незвичайний матеріал, який можна розминати і ліпити з нього, як з пластиліну, глини або воску. Я зараз з нього що-небудь зроблю, а вам треба буде здогадатися, що я зліпила. Хто здогадається, повинен мені про це сказати... (Почніть ліпити який-небудь простий предмет, що має очевидну форму, щоб діти швидко могли зрозуміти, як грати в цю гру. Це може бути тарілка, стакан або футбольний м'яч. Потім передайте «чарівного Віллі» будь-якій дитині. Всякий раз, коли уявний предмет вгадується, «чарівний Віллі» переходить до наступної дитини).

Роздуми

Мета. У школярів виникає багато питань. Їх допитливість значною мірою зосереджується на питаннях, які звичайно турбують і дорослих. Як навчитися заробляти добрі гроші? Чому сваряться мої батьки? Чи подобаюся я оточуючим? Якщо ми серйозно відноситимемося до такої елементарної цікавості дітей, можна сподіватися, що вони схочуть дізнатися і про таємниці читання, письма чи лічби.

Матеріали. Папір і олівець кожній дитині.

Інструкція. Про що ти часом замислюєшся? Про майбутнє? Про те, як їй виглядаєш? Про свої відчуття? Про якісь минулі події? Про гроші? Про знаменитих людей? Про друзів? Про що ще тобі цікаво подумати? Задумайся на деякий час про речі, які тебе займають і про які ти хотів би більше дізнатися. Запиши те, що для тебе важливо; придумай історію, в якій хлопчик або дівчинка твого віку дуже багато над чим-небудь роздумують; намалюйте, що тебе цікавить. (Після цього дайте дітям можливість об'єднатися по двоє або по троє і поговорити про те, що вони придумали, записали або намалювали).

Аналіз вправи: Коли у тебе буває час довго думати про важливі для тебе речі? Чи є у тебе таке місце, де ти можеш спокійно подумати про питання, які тебе цікавлять? З ким ти звичайно обговорюєш важливі для тебе питання?

Спокійне місце для роздумів

Мета. Ця чудова уявна подорож, що нагадує дітям про те, що дуже часто відповіді на важливі питання знаходяться всередині них самих.

Матеріали. Папір і кольорові олівці кожній дитині.

Інструкція. Чи можете ви назвати мені питання, про які діти вашого віку якнайбільше люблять говорити зі своїми друзями, братами і сестрами? Чи можете ви назвати мені питання, які ваші однолітки якнайбільше люблять обговорювати з своїми мамами? Чи можете ви назвати мені питання, які ви і ваші друзі якнайбільше люблять обговорювати з своїми татами?

Тепер я хочу, щоб ви якийсь час поміркували і придумали питання, на яке вам дуже хочеться дізнатися відповідь. У всіх є такі питання? Хто вже придумав таке питання, підніміть руку. Я хочу показати вам, яким чином ви самі зможете відповісти, повністю або частково, на своє питання.

Сядьте зручніше і закрийте очі... Зробіть три глибокі вдихи і видих і знайдіть всередині самих себе точку внутрішнього спокою - таке місце н душі, де тихо і спокійно.

Якщо ти гарненько прислухаєшся, то можеш почути, як хвилі океану м'яко накочуються на берег Мабуть, спочатку шум океану чується десь далеко, проте поступово звук води, що накочується на берег стає все голоснішим і голоснішим... Потім хвиля відкочується назад... Потім знову кидається на берег і знову відступає… Ритм прибою звучить рівно і заспокійливо. Нехай хвилі змиють і понесуть твої турботи і все, що тебе напружує. ! подібно тому, як хвилі розгладжують пісок на березі, вони можуть зробити твій розум спокійним і ясним.

Уяви собі, що ти сидиш на березі моря, Оточуючий тебе пісок абсолютно сухий і м'який. Озирнися навколо і ти побачиш, що на березі ти зовсім не один. Сонце хилиться до заходу і зафарблює небо в золоті, червоні, рожеві і бузкові тони. Ти відчуваєш тепло вечірнього сонця всією своєю шкірою і, кидаючи погляд на воду, бачиш граючі на хвилях відблиски.

Набери повні груди повітря і відчуй солонуватий запах моря. Морське повітря свіже і трохи вологе. Ти чуєш, як кричать чайки, дозволяючи вітру відносити себе високо в небо. Часом вони завмирають майже нерухомо в зустрічному потоці повітря. Ти відчуваєш себе зараз абсолютно спокійно і безтурботно і користуєшся спокоєм і тишею моря, щоб задати собі важливе питання. Знайди для свого питання прості і ясні слова. І поки ти тихо вимовлятимеш своє питання, дивися на морську далечінь і будь готовий до того, що море дасть тобі яку-небудь відповідь.

Можливо ти почуєш цю відповідь крізь шум прибою... Можливо море покаже тобі яку-небудь картину, якийсь образ... Можливо, ти відчуєш в собі якесь відчуття, яке допоможе тобі знайти правильну відповідь... Може бути і так, що море просто підкаже тобі нові слова, щоб ти зміг чітко і ясно сформулювати своє запитання (30 секунд).

У будь-якому випадку, тепер ти знайомий з цим тихим і спокійним місцем в глибині твоєї душі. І ти можеш повертатися сюди у будь-який час, коли схочеш обдумати щось важливе. Зараз ти можеш попрощатися з цим місцем і поволі повернутися сюди, в цю кімнату. Потягнися, випрямися, розплющ очі і знову будь тут, свіжий і повний бадьорості.

Тепер візьми листок паперу і намалюй картину. Ти можеш намалювати те місце біля моря, де ти зараз був, або те почуття, яке ти відчув, або твоє питання, або отримана відповідь. Намалюй те, що ти вважаєш потрібним (10 хвилин. На закінчення дайте дітям можливість невеликими групами обговорити свої малюнки).

Аналіз вправи: Чи отримав ти яку-небудь відпо­відь на своє питання? Чи змінилося твоє питання? -Як ти відчуваєш себе зараз?

Витягни питання

Мета. Часто в житті вирішальне значення має те, чи уміємо ми задавати правильні питання. Відповіді на багато запитань з часом можуть застарівати Тому в наше час швидких змін ми повинні бути готовими до того, щоб добре формулювати проблеми і задавати по-справжньому цікаві запитання. Дітям важливо вчитися цьому.

Матеріали. По одній картці білою і червоного кольорів для кожної дитини і невеликий ящик.

Інструкція. Чи знаєте ви кого-небудь, хто задає цікаві запитання? Чи можете ви навести приклад цікавого запитання? А зараз задайте мені яке-небудь нецікаве питання. Ким ви хотіли б бути: людиною, яка уміє задавати хороші питання, або ж людиною, яка уміє давати хороші відповіді?

Я хочу запропонувати вам гру, в якій ви зможете придумувати цікаві запитання. Ми запишемо ці питання на картках, покладемо картки в ящик і перемішаємо їх. Потім кожен з вас зможе витягнути яке-небудь запитання і спробувати на нього відповісти. На білих картках вам потрібно написати такі питання, які не відносяться ні до кого особисто і які нікого не можуть збентежити. Наприклад, «Де знаходиться найвища в світі будівля?», «Що відбувається, коли квітне бамбук?». На червоних картках потрібно написати особисті питання: «Коли ти останній раз збрехав?», чи «Вкрав ти що-небудь хоч раз в житті?» і т.д. Кожен зараз отримає по одній білій і одній червоній картці. Коли ви напишете обидва свої запитання, покладіть їх в ящик...

Тепер ви можете по черзі підходити до ящика і витягувати на свій розсуд білу або червону картку. Потім ви читаєте питання і даєте нам відповідь на нього.

Після кожного виступу висловлюйте свою думку про те, чи цікавим було питання і чи точною була відповідь. Якщо хтось з дітей витягне червону картку, то, до того, як дитина почне відповідати, запитайте її, чи дійсно вона готова до відповіді на «гостре питання» або, можливо, вона все ж таки вважатиме за краще відкласти його вбік.

Аналіз вправи: Чи сподобалася тобі гра? Які питання тобі сподобалися? Чи принесло тобі задоволення придумувати запитання? Яка відповідь здалася тобі найв­далішою? Які запитання важчі для тебе: бі­лі або червоні?

Приємні знахідки

Мета. В цій красивій грі-імпровізації звичайні домашні предмети можуть використовуватися в ролі кнопки, що включає уяву дітей. Складаючи історії, діти неминуче розповідають цікаві речі про своє власне життя і тим самим краще пізнають один одного. Тому гра «Приємні знахідки» виявляється ефективним засобом об'єднання групи.

Для того, щоб грати в неї, необхідно, щоб діти довіряли один одному і мали деякий досвід імпровізації.

Матеріали. Кожна дитина одержує по одному поліетиленовому пакету з предметом всередині, загорненим в папір. В пакеті можуть виявитися і добре знайомі побутові предмети, і речі не зовсім звичайні, наприклад: чайна ложечка, пластмасовий стаканчик, ніж для паперу, ножиці, ваза, статуетка Будди, яка-небудь скам'янілість, компакт-диск, блок-флейта, футболка тощо.

Інструкція. Чи знаходили ви коли-небудь щось цікаве? А хто з вас коли-небудь втрачав щось важливе. Чи траплялося вам знаходити річ, яку ви колись втратили і вже не сподівалися знайти?

Зараз вам потрібно буде уявити собі, що ви несподівано знайшли якусь важливу річ, яку давно вважали втраченою. Кожному з вас я дам пластикову сумку з невідомим предметом, загорненим в папір. Будь ласка, не заглядайте поки в сумку і не дивіться, що там лежить. Кожен по черзі діставатиме з сумки свій предмет і говоритиме: «О, так це ж моя... (наприклад, чайна ложечка), яка загубилася давним-давно! Це моя найулюбленіша річ, тому що...» А далі ви повинні придумати пояснення: чому ви так любите цей предмет, як і чому він загубився, що для вас значить його повернення.

Коли дитина закінчить свою імпровізацію, запитайте її, що з розка­заного відбулося насправді. Буде чудово, якщо Ви ще більше розбудите цікавість дітей, спонукавши їх придумати і записати історію життя цього предмета.

Аналіз вправи: Чи здивував тебе предмет, який потрапив до тебе? Ти дізнався що-небудь нове про когось зі своїх друзів? Чи любиш ти придумувати історії? Яка історія якнайбільше тобі сподобалася? Яка з речей у тебе зараз найулюбленіша

Придумай питання

Мета. Коли діти в межах якої-небудь теми вчаться задавати цікаві запитання, вони нерідко так сильно пронизаються цією темою, що намагаються самі знайти відповіді на хвилюючі їх питання, залізаючи для цього в енциклопедії або звертаючись за порадою до старших.

Дана гра привертає увагу дітей до мистецтва задавати питання. Ви можете використовувати її знову і знову - в кожній новій темі. Виберіть тематику, відповідну рівню дітей, і віднесіться серйозно до кожного їх питання, а не тільки до тих, які дійсно складні і вимагають роздумів. Крім того, поясніть їм, що в житті уміння задавати цікаві питання, щонайменше, так само важливо, як і уміння знаходити правильні відповіді.

Інструкція. Сьогодні я хочу задати вам декілька питань:

-  Хто з вас хотів би стати вчителем?

-  А хто з вас хотів би стати дослідником?

-  Вам хотілося б мати коня?

-  Ви хотіли б мати вдома собаку?

-  Хто з вас хотів би бути питанням?

-  Хто з вас хотів би бути відповіддю?

Я хочу спробувати пограти з вами в гру, яка називається «Придумай питання». Питання - це своєрідні інструменти, за допомогою яких ми можемо краще пізнати інших людей, відкрити для себе їх інтереси і бажання.

Але за допомогою питань ми можемо також глибше пізнавати і самих себе, можемо вчитися краще розуміти оточуючий нас світ. Я зараз дам вам ключове слово і подивлюся, скільки питань до цього ключового слова ви зможете придумати. Отже, перше ключове слово - хліб. Називайте питання, які приходять вам в голову, а я записуватиму їх на дошці.

Іншими важливими ключовими словами для молодших школярів можуть бути наступні: сонце, вода, повітря, тіло, друзі, батьки, робота, музика, велосипед, сон тощо. Пізніше обговорите з дітьми, які питання виявилися для них особливо цікавими. Ці питання можна потім спеціально досліджувати і обговорювати. Є ще один чудовий варіант цієї гри. Принесіть в клас декілька цікавих фотографій, що будять дитячу цікавість. Це можуть бути фотографії, які яскраво передають відчуття зображених на них людей, або ж знімки якихось цікавих ситуацій, тварин. Попросіть дітей сформулювати питання, які вони хотіли б задати зображеним на фотознімках людям, пізнати екзотичних тварин.

Аналіз вправи: Чи легко тобі придумувати цікаві питання? Чому питання такі важливі? Яке важливе питання тебе зараз особливо хвилює? Як би ги сам відповів на свої питання? Для відповідей на які питання тобі потрібні інші люди? Хто в нашому класі задає більше всього запитань? Чи бувають «заборонені питання»? Хто в твоїй сім'ї задає більше всього питань?

   

Секрети успішних людей

(поради психолога)

         Кожна людина у світі бажає бути успішною та щасливою, мати багато грошей, хороші відносини і прекрасне самопочуття. Але, на жаль не всі розуміють, як налагодити свою долю і виправити свій життєвий сценарій. Багато хто просто не вірить в себе і в свої сили. Вони опускають руки і упокорюються зі своїм жалюгідним становищем. Більшість людей думають, що від них нічого не залежить. І це їхня велика помилка. Насправді кожна людина може змінити своє життя і добитися успіху. Потрібно взяти відповідальність і почати діяти, долаючи будь-які перешкоди на своєму шляху.

Як змінити своє життя?          Секрети успішних людей.    

1.     Позитивне мислення

        Успішні люди відрізняються від невдах здатністю мислити позитивно. Вони налаштовують себе на найкраще. Вони програмують свою свідомість на багатство і досягнення будь-яких своїх цілей. Вони обертаються в атмосфері позитивних емоцій.

Як навчитися позитивного мислення?

        Для того, щоб освоїти позитивне мислення слід використовувати три ефективні техніки - подяка, візуалізація та афірмації. Слід якомога рідше перебувати серед негативних людей, від яких виходять флюїди невдоволення і заздрість. А також звести до мінімуму перегляди, новини та жорстоких фільмів. Замість цього краще насолодитися чудовою комедією або цікавою книжкою. А ще краще погуляти на свіжому повітрі.

2. Стійкість до стресів

        Успішні люди мають владу над своїми емоціями. Вони не дозволяють всіляким дрібницям зіпсувати їм настрій. Вони не дозволяють своїй нервовій системі розхитатися і вичерпати всі ресурси. І вам теж слід навчитися управляти стресом. Це одне з важливих складових успіху.

Як керувати своїми стресами?

        Є багато способів для підвищення стресостійкості, наприклад, аутогенне тренування або дихальні вправи.

3. Якості успішної людини, необхідні для досягнення мети.

        Для того, щоб домогтися успіху потрібно розвивати у своїй особистості певні якості. До них відносяться самодисципліна, цілеспрямованість, оптимізм, терпіння, впевненість. Так само важливо стан пристрасті. Успішні люди закохані у свою справу. Тому дуже важливо займатися тим, чим вам подобатися. І вибирати свої життєві цілі виходячи зі своїх дійсних бажань, які вам диктує ваше серце, а не суспільство, в якому ви живете.

Як знайти ціль в житті?

        Для того, щоб виявити свої цілі, потрібно знайти вільний час, такий, щоб вам ніхто не заважав. Розслабитися і задати собі наступні питання: «Чим я хочу займатися? Що мені подобається? У чому моє призначення?»   Записати всі відповіді на заздалегідь підготовленому аркуші паперу. І, виходячи з написаного, розробити план досягнення своїх цілей. І ДІЯТИ, йти вперед, назустріч до своєї мрії.

Тест

ЯКИЙ   ТИ   ПСИХОЛОГ

1.   На вашу думку, ті, що завжди дотримуються правил хорошого тону:

а)   ввічливі, приємні в спілкуванні; — 2

б)  суворо виховані; — 4

в)   просто приховують свій справжній характер. — 1

2.   Ви знаєте подружню пару, яка ніколи не свариться. На вашу думку:

а)   вони щасливі; — 2

б)  байдужі один до одного; — 1

в)   у них немає взаємної довіри. — 4

3.   Ви вперше бачите людину, і вона одразу починає розповідати вам анекдоти. Ви вирішите, що:

а)   це гостра на язик людина; — 1

б)  співрозмовник почувається непевно й
у такий спосіб намагається вийти з неприємного становища; — 2

в)   хоче справити на вас приємне враження. — 4

4.   Ви говорите з кимось на тему, що вас цікавить, ваш співрозмовник супроводжує розмову жестикуляцією. Ви вважаєте, що він:

а)   хвилюється; — 4

б)  нещирий. — 1

5.   Ви вирішили краще пізнати когось із своїх знайомих. Ви вважаєте, що треба:

а)   запросити його до якоїсь компанії; — 1

б)   поспостерігати за ним під час його роботи. — 2

6.   Хтось у ресторані дає чималі чайові. Ви переконані:

а)   він хоче справити враження; — 4

б)  йому потрібні ще якісь послуги офіціанта; — 1

в)   це від щедрості. — 1

7.   Якщо людина ніколи не починає розмову першою, то ви вважаєте, що вона:

а)   щось приховує; — 2

б)  занадто боязка; — 4

в)   боїться бути незрозумілою. — 1

8.   На вашу думку, низьке чоло людини означає:

а)   недоумкуватість; — 1

б)  упертість; — 2

в)   не можна сказати про людину щось конкретне. — 4

9.   Що ви думаєте про людину, яка не дивиться іншим в очі:

а)   у неї комплекс неповноцінності; — 1

б)  вона нещира; — 4

в)  вона занадто неуважна. — 2

10. Людина з високим статком завжди ку­пує дешеві речі. Ви вважаєте, що вона:

а)   ощадлива; — 4

б)  скромна; — 2

в)  скнара. — 1

Оцінювання результатів 35 і більше балів. Вам дуже легко скласти думку про людину. Вам досить подивитися на будь-кого, і ви вже знаєте, хто він. Більше того, ви можете відразу ж повідомити йому свою думку, тому що впевнені, що не поми­лилися. Але навіть якщо й так, замисліться: чи варто одразу ділитися своєю думкою.

26—34 балів. Ви вмієте об'єктивно оціни­ти ситуацію та оточення. У вас справді є пси­хологічне чуття, і для вас не проблема вгада­ти характер людини. З вас був би чудовий психолог. Ви не дозволяєте собі приймати на віру чужу думку. Волієте самі переконатися, що за людина, яку ви оцінюєте. І якщо ви зрозумієте, що помилилися, то не побоїтеся визнати це.

16—25 балів. Ви, як правило, невпевнені у своїй думці, легко приймаєте чужу точку зору. Таким чином, ваша спостережливість притуплюється. Намагайтеся більше довіря­ти собі.

15 балів і менше. Ви нерідко готові пові­рити будь-кому. Про людей робите висновок переважно із зовнішніх ознак. Коли вияв­ляється, що ваша оцінка далека від істини, ви дивуєтеся й можете розгубитися. Ваше пер­ше враження буває поверховим і неточним, тому вам належить уважніше придивлятися до людей і не квапитися з оцінками.